List otwarty Klubu Inteligencji Katolickiej w Warszawie i Federacji Ukraińskich Katolickich Stowarzyszeń Akademickich i Studenckich „OBNOVA” do naszych ukraińskich i polskich Przyjaciół

Drodzy Przyjaciele, Drogie Przyjaciółki,


Z inicjatywy Warszawskiego Klubu Inteligencji Katolickiej z Polski, przy poparciu Federacji Ukraińskich Katolickich Stowarzyszeń Akademickich i Studenckich „OBNOVA” z Ukrainy, kierując się głębokim poczuciem odpowiedzialności za wspólną przyszłość i rozwój stosunków między Ukrainą a Polską piszemy do Was w dniach, w których pomiędzy naszymi narodami znowu pojawiła się duża nieufność. Ostatni spór wokół nadania ukraińskiej jednostce wojskowej imienia „bohaterów UPA” przez Prezydenta Ukrainy i w odpowiedzi odebranie przez Prezydenta Polski najwyższego polskiego odznaczenia – przyznanego w imieniu całej Rzeczypospolitej Polskiej w podziękowaniu za obronę wolnego świata i Ukrainy – obnażył ranę, której ani Polacy, ani Ukraińcy nie zdołali opatrzyć. Nie chcemy tej rany pogłębiać. Chcemy ją wyleczyć. Papież Leon XIV w swojej ostatniej encyklice przestrzega przed pokusą podsycania narracji, w których każdy przedstawia siebie jako ofiarę uprawnioną do odwetu.


Sięgamy po słowa, które przed sześćdziesięciu laty otworzyły drogę do pojednania, które wtedy wydawało się niemożliwe: przebaczamy i prosimy o przebaczenie. Nie wypowiadamy ich lekko. Wiemy, że nikt z nas nie może dziś wybaczać w zastępstwie lub w imieniu Ofiar dawnych tragedii. Prawda o przeszłości należy się obu naszym narodom w całości, bez przemilczeń i bez rachunku, w którym jedna strona miałaby być tylko winna, a druga tylko skrzywdzona. Dlatego pochyleni nad grobami leżącymi po obu stronach Bugu, chcemy jako chrześcijanie wybrać pokój i budować go razem.

Jako Polacy w Preambule naszej Konstytucji zapisaliśmy, że jesteśmy „pomni gorzkich doświadczeń z czasów, gdy podstawowe wolności i prawa człowieka były w naszej Ojczyźnie łamane”. Wiemy, czym jest utrata niepodległości, bo sami ją przeżyliśmy. Dlatego dziś, gdy Ukraina broni swojej wolności, broni jej także za nas. Dziękujemy Wam, ukraińscy Przyjaciele, za Waszą zbiorową wytrwałość, którą głęboko podziwiamy. Chylimy czoła przed odwagą żołnierzy Ukrainy, przed ofiarą Waszych poległych, za to, że własną piersią zatrzymujecie imperium, które przez wieki niosło zniewolenie również nam. Każdy dzień Waszego oporu wobec Rosji jest darem wolności i pokoju dla całej Europy i dla Polski.

Jako Ukraińcy w Preambule naszej Konstytucji zapisaliśmy, że konstytutywna dla naszego narodu jest troska „o zapewnienie praw i wolności człowieka oraz godnych warunków jego życia”, a także troska „o umocnienie pokoju społecznego na ziemi ukraińskiej i potwierdzając europejską tożsamość narodu ukraińskiego”. Doświadczając od lat zbrojnej agresji rosyjskiej doskonale wiemy czym jest utrata tych wartości. W tych bardzo trudnych latach doświadczyliśmy Waszej, polscy Przyjaciele, bezinteresownej solidarności dającej siłę i nadzieję.

Odznaczenia można odbierać i odsyłać. Przyjaźni między narodami odebrać nie sposób, jeśli oba narody chcą ją zachować. My chcemy. Wierzymy, że przyszłość Polski i Ukrainy jest wspólna — w jednej, wolnej, zjednoczonej Europie, do której wnosimy nasze dwie tradycje, dwie pamięci i jedną wolę pokoju. Spory o symbole i historię nie mogą przesłonić tego, co najważniejsze: że stoimy po tej samej stronie — po stronie wolności przeciw przemocy — i podejmujemy odważną decyzję budowania pokoju. Prosimy więc Was, polscy i ukraińscy Przyjaciele, byśmy historię powierzyli sumieniu i prawdzie, a nie politycznym rachunkom; byśmy umarłych uczcili pamięcią, a nie nową niezgodą między żywymi. Polska i Ukraina są sobie potrzebne. Niech to, co nas łączy na poziomie ludzkich, autentycznych relacji, okaże się trwalsze niż to, co próbuje nas dzielić.

Z siostrzanym i braterskim szacunkiem oraz nadzieją,

Klub Inteligencji Katolickiej w Warszawie, Polska

Federacja Ukraińskich Katolickich Stowarzyszeń Akademickich i Studenckich „OBNOVA”, Ukraina

Відкритий лист Клубу католицької інтелігенції у Варшаві та Федерація Українських Католицьких Академічних та Студентських Товариств «Обнова» до наших українських та польських друзів

Дорогі друзі, дорогі подруги,

З ініціативи Варшавського клубу католицької інтелігенції з Польщі за підтримки Федерації українських католицьких академічних та студентських товариств «ОБНОВА» з України, відчуваючи глибоку відповідальність за спільне майбутнє та розвиток взаємин України і Польщі, ми звертаємося до вас у дні, коли між нашими народами знову виникла значна недовіра. Останній спір щодо присвоєння Президентом України імені «героїв УПА» українському військовому підрозділу та, у відповідь на це, позбавлення Президентом Польщі найвищої польської нагороди — присвоєної від імені всієї Речі Посполитої на знак подяки за захист вільного світу та України — оголив рану, яку ані поляки, ані українці не змогли загоїти. Ми не хочемо поглиблювати цю рану. Ми хочемо її загоїти. Папа Леон XIV у своїй останній енцикліці застерігає від спокуси підживлювати наративи, в яких кожен представляє себе як жертву, що має право на помсту.

Ми звертаємося до слів, які шістдесят років тому відкрили шлях до примирення, яке тоді здавалося неможливим: ми прощаємо і просимо прощення. Ми не вимовляємо їх легковажно. Ми знаємо, що ніхто з нас не може сьогодні прощати замість або від імені жертв минулих трагедій. Правда про минуле належить обом нашим народам у повному обсязі, без замовчувань і без підрахунків, за якими одна сторона мала б бути лише винною, а інша — лише постраждалою. Тому, схилившись над могилами, що лежать по обидва боки Бугу, ми, як християни, хочемо обрати мир і будувати його разом.

Як поляки, у Преамбулі нашої Конституції ми закріпили, що ми «пам’ятаємо гіркі досвід часів, коли в нашій Батьківщині порушувалися основні свободи та права людини». Ми знаємо, що таке втрата незалежності, бо самі її пережили. Тому сьогодні, коли Україна захищає свою свободу, вона захищає її також і за нас. Дякуємо вам, українські друзі, за вашу спільну витривалість, якою ми глибоко захоплюємося. Ми схиляємо голови перед мужністю українських солдатів, перед жертвою ваших полеглих, за те, що ви власним тілом стримуєте імперію, яка протягом століть несла поневолення також і нам. Кожен день вашого опору Росії є даром свободи та миру для всієї Європи та для Польщі.

Як українці, у Преамбулі нашої Конституції ми закріпили, що основоположним для нашого народу є турбота «про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя», а також турбота «про зміцнення суспільного миру на українській землі та підтвердження європейської ідентичності українського народу». Протягом багатьох років, переживаючи російську збройну агресію, ми чудово знаємо, що означає втрата цих цінностей. У ці надзвичайно складні роки ми, наші польські друзі, відчули на собі вашу безкорисливу солідарність, яка дарує силу та надію.

Відзнаки можна отримувати й повертати. А дружбу між народами неможливо забрати, якщо обидва народи прагнуть її зберегти. Ми прагнемо цього. Ми віримо, що майбутнє Польщі та України є спільним — у єдиній, вільній, об’єднаній Європі, до якої ми вносимо наші дві традиції, дві пам’яті та одну волю до миру. Суперечки щодо символів та історії не можуть затьмарити найголовнішого: що ми стоїмо на одному боці — на боці свободи проти насильства — і приймаємо сміливе рішення будувати мир.

Тож просимо вас, польські та українські друзі, щоб ми довірили історію совісті та правді, а не політичним розрахункам; щоб ми вшанували померлих пам’яттю, а не новою ворожнечею між живими. Польща та Україна потрібні одна одній. Нехай те, що нас єднає на рівні людських, щирих стосунків, виявиться міцнішим за те, що намагається нас розділити.

З сестринською та братньою повагою та надією,
Клуб католицької інтелігенції у Варшаві, Польща
Федерація українських католицьких академічних та студентських товариств
«ОБНОВА», Україна